Спадкоємця Чернишевського спробували виселити з родової садиби, відрубавши йому питну воду - 10 Листопада 2013 – Новини нерухомості: будівництво, ремонт і дизайн
Головна » 2013 » Листопад » 10 » Спадкоємця Чернишевського спробували виселити з родової садиби, відрубавши йому питну воду
22:19
Спадкоємця Чернишевського спробували виселити з родової садиби, відрубавши йому питну воду
Праправнук революціонера-демократа і автора роману "Що робити?" Миколи Гавриловича Чернишевського, Павло Васильович Чернишевський, з народження живе на території старовинної садиби в Саратові, де все пов'язане з ім'ям його знаменитого предка. Широка стрічка Волги, по якій із сибірського заслання сумував Микола Чернишевський, видна з будь-якої точки будинку. Цей розкішний вигляд з вікна, ймовірно, і став причиною нещасть його нащадків, розповідає в низі статей російська преса.

За часів СРСР сюди не заростала народна стежка - екскурсія за екскурсією. Але в пострадянський період інтерес і до революціонера, і до його пенатів дещо вщух. Навіть роман, який студіювало не одне покоління радянських школярів, виключений з обов'язкової програми. Зате іноземці, особливо китайці та японці, із задоволенням приїжджають в гості до Чернишевського. Вони, звичайно, не здогадуються, які пристрасті киплять навколо садиби автора "Що робити?".

Перший дзвінок продзвенів в 1997 році, коли до Павла Васильовичу без запрошення завітав відомий саратовський підприємець Віктор Кайнов, який називає себе купцем, і без зайвих передмов заявив: "Ось я тут хочу побудувати будинок, а твою халупу зруйную! Пиши генеральну довіреність, через місяць почнемо будувати".

"Халупа" - це пам'ятник федерального значення, який не підлягає знесенню. Слідом за купцем заявилася чиновниця з міської адміністрації з пропозицією від інших впливових людей. Тодішній градоначальник Юрій Аксененко навіть видав дозвіл ТОВ "Декс-Л" на проектування житлового будинку на місці флігеля. Мер порахував, що достатньо залишити будинок, де народився Микола Чернишевський, а всі інші споруди знести, встановивши пам'ятну дошку, що раніше на цьому місці була садиба.

Потім якийсь громадянин запропонував Павлу Васильовичу 100 тисяч доларів як відступних - величезна сума на ті часи, але праправнук на обіцянки не піддався. Коли "по-доброму" не вийшло, в хід пішли погрози.

У боротьбі за родове гніздо праправнуку довелося дійти до Генеральної прокуратури та приймальні президента Росії.

Але спочатку трохи історії. Будинок-музей Миколи Чернишевського був заснований його сином Михайлом в далекому 1918 році, коли він передав садибу з усіма дворовими будівлями радянському уряду.

25 вересня 1920 вийшов декрет Володимира Ілліча Леніна про організацію Будинку-музею Миколи Гавриловича Чернишевського, він оголошувався національним надбанням. У 1926 році з'явилося Положення про забезпечення родини Миколи Гавриловича Чернишевського, де мова йде про надання безкоштовних комунальних послуг: освітлення, опалення, води.

Радянська держава слово своє тримала, періодично підтверджуючи особливий статус нащадків письменника. Кошторис витрат з утримання будинку включалася до міського бюджету.

"За всі 93 роки існування музею питання про оплату комунальних послуг не вставало, - розповідає Павло Васильович. - Правда, бабуся Маріанна завжди оплачувала газ, світло і воду, хоча могла користуватися привілеєм безкоштовного проживання. Ми теж платимо за газ і електрику".

Правда, водопостачання родина не оплачувала. Квитанції ніколи не приходили, і Чернишевські спокійно жили, вважаючи, що на них як прямих нащадків поширюються колись ухвалені державою зобов'язання. І раптом грім серед ясного неба.

Рахунок на 200 тисяч

Без всяких попереджень про заборгованість музей звернувся до районного суду з позовною заявою до сім'ї Чернишевського на суму близько 200 тисяч рублів. Музей зажадав гроші за комунальні послуги за тепло і водопостачання за три роки. Потім борг зменшився приблизно в три рази, але все одно залишається непідйомним для родини.

У позові прямо зазначено, що "відповідачі та члени їхніх сімей, будучи нащадками Миколи Гавриловича Чернишевського в п'ятому поколінні, не є членами його сім'ї і, отже, безоплатно користуватися комунальними послугами не можуть".

Павло Васильович переконаний, що музейний позов - чергова спроба виселити його сім'ю з садиби.

"У перший раз, завдяки втручанню Генеральної прокуратури, мені вдалося відстояти своє житло, яке має статус пам'ятника федерального значення, - гарячкує Чернишевський. - Але після цього почався період перетворення флігеля на руїни. На ремонт будинку не виділялось жодної копійки протягом багатьох років. А цього року чиновники вирішили взяти нас змором і на 8 місяців відключили питну воду. Так що воду довелося возити на автомобілі з колонки з іншого кінця міста".

Відключення відбулося через ветхість водопроводу (йому понад 30 років), труба якого проржавіла наскрізь. Лагодити його ніхто не захотів. Коли Павло Васильович знайшов гроші (розщедрився депутат Янкловіч) і спробував самотужки здійснити ремонт, в саратовському водоканалі з ним і розмовляти не стали, оскільки він - не правовласник об'єкта, а приватна особа. Чернишевський звернувся до суду. Там у позові, правда, відмовили, але водопровід полагодили за три дні.

З тих пір родина живе як на вулкані. Раз у раз доходять страшні чутки про те, що в адміністрації міста розглядається питання про виселення. Павло Васильович впевнений, що старовинний флігель не знесений тільки тому, що в ньому поки живе його родина. І якщо завтра Чернишевських переселять в інше місце, будинок буде знищений.



Категорія: Нерухомість зірок | Переглядів: 1705 | Додав: admin | Теги: павло васильович чернишевський | Рейтинг: 0.0/0

Також читайте:

Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]




Ми в Google+