ЖитлоНюс

Бізнесмени і родичі столичних прокурорів забудовують приватизований в обхід закону шматок захисної дамби Київського водосховища, захопивши берег обвідного каналу й обгородивши незаконно кількадесят гектарів державного лісу. Про це йдеться у розслідувані Лесі Іванової для програми "Наші гроші з Денисом Бігусом".

У лютому 2007 р. Київська облдержадміністрація за підписом Віри Ульянченко видала серію листів-дозволів, котрими дозволила групі фізосіб розробити проекти приватизації ділянок по 1 га під сільське господарство. Офіційно зазначалися землі Лебедівської сільради Вишгородсткого району, однак по факту ішлося про територію захисної дамби Київського водосховища, земля на котрій була вкрита лісом, мала лісогосподарське призначення та була закріплена на праві постійного користування за ДП "Вищедубечанський лісгосп".

Керуючись цими листами-дозволами і заявами цих людей з проханням про вилучення земель лісового фонду, лісгосп надав кожному погодження з формулюванням "вважає за можливе", при чому з подальшою зміною цільового призначення.

Після цього спочатку КОДА, а потім Вишгородська РДА видали розпорядження про надання землі у приватну власність, під сільське господарство, без права вирубки дерев, ділянками в основному по 0,9999 га. А в 2008 р. одним розпорядженням РДА змінило цільове використання 21 га землі (11 власників) вже на садівництво, що по суті дозволило будувати на цій землі садові будинки.

Земля була надана безкоштовно, за винятком того, що фізособи заплатили лісгоспу по 52 тис грн. за кожен гектар у якості збитків.

Зокрема таким чином отримали по 0,9999 га Степан Кудря, доктор наук і професор, на той час – заступник, а нині директор Інституту вітроенергетики НАН України. Стільки ж отримав його сімейний бізнес-партнер Анатолій Точений (дочка Кудрі Тетяна і син Точеного Вадим відомі як партнери по фірмі ТОВ "Веркана"). Також по 0,9999 га отримали Фріда Драпушко, матір Ростислава Драпушка, котрий на той час керував готелем "Дніпро" Держуправління справами, зараз – ДП "Пуща Озерна", також із пакету ДУСі. Такий же наділ розписали на Андрія Зурова, заступника Драпушка по "Дніпру".

Попри цілу низку погоджень, дозволів і розпоряджень, приватизація землі на дамбі насправді відбулася в обхід земельного законодавства, пояснює Віктор Кобилянський, Голова комітету аграрного та земельного права Асоціації Адвокатів України, якого "Наші Гроші" попросили прокоментувати пакет вказаних вище документів.

По-перше, цим взагалі не повинні були займатися КОДА й Вишгородська РДА. Згідно з чинним на той момент земельним законодавством, вилучати для не лісогосподарських потреб ліси площею понад 1 га повинен був Кабінет Міністрів (ст.149 Земельного кодексу). У даному ж випадку очевидним є те, що від початку виводили в приватну власність великий цілісний масив, а КМУ просто обійшли: "Людина, яка хотіла отримати земельну ділянку більшої площі, розуміла, що без рішення на вулиці Грушевського питання не буде, - говорить Кобилянський. -  Як обійти КМУ? Технологія була відома: треба було подробити площу, ну в даному випадку менше 1 гектара, яка б не підпадала під компетенцію КМУ.  Звідси і з’являються ділянки площею 0,9999 гектара. Для фахівця, який стикався із таким питанням, абсолютно очевидно, що це був абсолютно штучний поділ".

По-друге, згідно з розпорядженнями РДА, землю видавали під сільське господарство, однак з умовою – без вирубки дерев. "Просте запитання: що людина, яку сільськогосподарську продукцію, буде вирощувати в лісі, якщо не вирубувати дерева? Тобто зрозуміло одразу – не мали наміру використовувати за цільовим призначенням", - говорить юрист.

Пізніше ділянки продавали, ділили на дві-три менші й ще раз перепродавали. Наразі власниками/користувачами практично всіх земельних ділянок на дамбі, згідно з даними Держкадастру та Реєстру майнових прав на нерухоме майно, є зовсім інші люди, серед них багато бізнесменів та родичів працівників прокуратури.

Дмитро Волков

Батько Кирила Волкова, екс-прокурора Печерської районної прокуратури, а нині замголови організаційно-методичного відділу Головного слідчого управління ГПУ. Ділянка 0,56 га, обставини набуття права власності невідомі.

Про самого Дмитра Волкова відомо небагато: на початку 2000-х працював у столичній податковій, власником чи директором бізнесу не був, остання відома приписка – в хрущовці по вул. Анни Ахматової (житловий масив Позняки). При цьому у червні 2014 р. з різницею в 1 день Волков придбав два позашляховики, обидва 2014 р.в. – Volkswagen Tiguan (новий залежно від комплектації коштує 26-39 тис дол.) і Volkswagen Touareg (60-73 тис дол.).

Раніше у згаданій вище хрущовці на Позняках з Волковим-старшим була приписана Людмила Єрхова, головний бухгалтер ГПУ (Начальник управління планово-фінансової діяльності‚ бухгалтерського обліку‚ звітності‚ внутрішнього контролю та аудиту ГПУ). В останніх оприлюднених деклараціях (за 2013 і 2014 роки, за 2015 – не оприлюднена) Людмила Єрхова ставила прочерки у графі "родина".  Разом з тим, Волкова  "майже кожен день" бачить консьєрж у будинку на Щорса, де мають квартири Єрхова і Волков-молодший (див. нижче). Окрім того, згідно з даними судового реєстру, у квітні 2014 р. Волков-старший потрапив у ДТП: аварія сталася о 8.30 ранку, на Печерську, на перехресті вулиць Чигоріна і Кудрі, тобто за квартал від житлового комплексу, де мешкає Єрхова, при цьому Волков сидів за кермом Інфініті FX 37, а саме така автівка значиться у декларації його сина Кирила Волкова.

Нагадаємо, Людмила Єрхова працює в ГПУ з початку 90-х, очолювала бухгалтерію цієї структури в тому числі при Вікторі Пшонці, однак люстрована досі не була, лишаючись очільником фінансового управління ГПУ і при Віталії Яремі, і при Вікторі Шокіні, і нині про Юрії Луценкові.  Останній в червні цього року у коментарі на Facebook зазначив, що  стосовно Єрхової триває фінансова перевірка.

Як з’ясували журналісти сайту "Наші Гроші", у 2013 р. ГПУ безпідставно перерахували 68 млн грн. ТОВ "Телсі" за нібито проведені ремонтні роботи в чотирьох офісах ГПУ, однак гроші були привласнені невідомими людьми. Всі три транші були обготівковані через чеки на видачу готівки, два одразу з рахунків "Телсі" і ще один через фірму ТОВ "Прайм-Консалт", у котрої "Телсі" нібито закуповувала товари. Договір з "Телсі" укладали  за особистою вказівкою Віктора Пшонки, але поки що за цю історію відбуваються штрафами по 38 тис грн. фіктивні директори задіяних в схемі фірм.

При цьому інформація про закупівлю всупереч закону не була оприлюднена на сайті ВДЗ. Журналіст сайту "Наші Гроші" Ірина Салій розповідає, що ГПУ не раз у такий спосіб приховувала від громадськості свої витрати, відтак до Єрхової як до головбуху є чимало  питань: "ГПУ свого часу  проводила такі тендери, інформація про котрі не оприлюднювалася у відкритих джерелах, це були фактично спецвипуски "Вісника держзакупівель", ці Вісники існували тільки на папері, в обмеженій кількості і саме для того щоб здійснити цю транзакцію коштів з бюджету, а проконтролювати, що це за договори, з ким – ніхто не міг. Там був ряд таких тендерів, зокрема закупівлі, які стосувалися програмного забезпечення для Реєстру досудових розслідувань, це також десятки мільйонів гривень і відповідно Людмила Єрхова візувала виплату цих коштів".

У тому ж 2013 р., коли сталася історія з "Телсі", Людмила Єрхова придбала квартиру на 139 кв.м. (1,26 млн грн.) та паркомісце в ЖК бізнес-класу "Панорама на Печерську". Тоді ж квартиру на 173,9 кв.м. і паркомісце в цьому ж домі придбав Кирило Волков.

Ні Єрхова, ні Волков-старший, ні Волков-молодший власниками бізнесу не були. У деклараціях за 2013 р. Людмила Єрхова вказала дохід від продажу нерухомого майна у розмірі 1 млн грн. та дивіденди 0,6 млн грн., на рахунках – 0,6 млн грн. Кирило Волков за той рік задекларував  1,2 млн грн. доходу від продажу майна, 0,4 млн грн. дивідендів та 2,9 млн грн. на рахунках.  Що саме продавали, з чого нараховані дивіденди і яке джерело коштів на банківських рахунках – невідомо.

"Наші Гроші" скерували офіційний запит Людмилі Єрховій у ГПУ з проханням пояснити фінансові питання, а також прояснити, ким на сьогодні їй доводиться Дмитро Волков, адже у разі родинних зв”язків чи спільного проживання вона мала б задекларувати землі і будинок Волкова та його два позашляховики. Аналогічні запити їй та Дмитру Волкову ми передали через конс’єржа в домі на Щорса, однак станом на публікацію цього матеріалу відповіді так і не отримали.

Олександр Меламуд

Відомий столичний девелопер (ТРЦ Дрім Таун). Офіційно ділянка 0,56 га  Меламудом була взята в оренду у 2015 р., а право власності записане на Ірму Джинчарадзе-Накаідзе, котра викупила її в 2012 р. Разом з тим, в інтерв’ю якраз у 2012р. Меламуд розповідав, що він сам "зараз купив землю і збираюся побудувати будинок неподалік Київського моря, на обвідному каналі".

Гасанова Лейла Абейдулла кизи, бізнес-партнер Олександра Меламуда (ТОВ "Каспій-Бріз") та Гарі Корогодського ( ТОВ "ІБГ ГРУП УКРАЇНА"). Ділянка на 0,50 га офіційно належить Давиду Джинчарадзе, котрий викупив її в 2012 р, а у Гасанової перебуває в оренді з 2015 р.

Лариса Константинова

мати Назара Константинова, екс-прокурора Голосіївського району Києва (до квітня 2014 р.). Ділянку на 0,25 га було придбано у січні 2014 р.  

Віра Булгакова

Теща колишнього заступника керівника прокуратури Оболонського району Андрія Голуба (до лютого 2014 р.). Ділянка 0,33 га, підстава набуття права власності невідома.

Сергій Мась

Колишній прокурор (вісім років пропрацював у прокуратурі – столичній та Генеральній), нині адвокат. Коментувати обставини купівлі своїх двох ділянок загальною площею 0,55 га відмовився. Згідно з матеріалами судової справи, вони були придбані в 2012 р.

Любов Андрющенко

бізнес-патнер Сергія Мася по  ТОВ "Анастасія АМ" (оренда нерухомості). Вірогідно, також мати Олега Андрющенка, раніше відомого як прокурор Оболонського району. Ділянка 0,44 га придбана у 2012 р.

Ольга Авдєєнко

мати нинішнього очільника Печерської прокуратури Олександра Авдєєнка. За словами його батька, Андрія Авдєєнка, ділянка була придбана останнім років 5 тому за 120 тис грн., будинок будує він сам і за власні кошти, син-прокурор до будівництва стосунку не має, на підтвердження чого надав журналістам Наших Грошей на ознайомлення виписки з сімейних банківських рахунків.

Лариса Антонова

Дружина Василя Антонова, екс-голови Оболонської РДА (2010-2014). Ділянка на  0,5 га придбана в 2013 р.

Кінці в воду. І в ліс.

У тих землевласників, котрі вже встигли забудувати свої земельні ділянки, спостерігаються одній й ті ж порушення земельного і водного законодавства.

Отримавши у приватну власність ділянки однієї площі – вони обгороджують у півтора рази більші наділи за рахунок берегової ліні обвідного каналу. З одного боку, це є порушенням Земельного і Водного кодексу, котрі встановлюють на берегах водойм прибережні захисні смуги, що не можуть бути приватизовані, забудовані та відгороджені, оскільки це порушує право загального водокористування, тобто доступу до водного об’єкту усіх громадян.

Такі ділянки в прибережній захисній смузі можуть бути оформлені в оренду, пояснює Віктор Кобилянський, але для сінокосіння, а не для розширення маєтків. "Люди які там беруть землю в оренду і платять за неї реально копійки – повірте, 99% з них сіно не косить, - говорить юрист. - Цілком очевидно: люди які отримують земельну ділянку десь недалеко від берега, вони на меті собі одразу ставили – захопити все до берега разом з пляжем включно".

З іншого боку, за словами Кобилянського, по суті йдеться про самовільне зайняття земельної ділянки і "це не просто порушення земельного законодавства, за яке є відповідальність адміністративна у вигляді штрафу. Є навіть кримінальна відповідальність, стаття 197-1 ККУ, присвячені якраз самовільно зайнятим ділянкам. Але там є кваліфікуюча ознака, тобто треба щоб була завдана шкода у великих розмірах, тобто це питання розрахунків"

Те ж стосується і парканів у лісі. Загальна огорожа, котрою обнесене забудова, стоїть не там, де приватні ділянки й будинки, а глибоко у лісі, майже до дороги на дамбі, відгороджуючи "ДрімВілліджу" ще кількадесят гектарів лісу.

Такі паркани посеред лісу, навіть взятого в оренду, є незаконними, оскільки порушують право усіх громадян на загальне лісокористування – так само, як і паркани, втоплені в воду на березі каналу,  порушують право на доступ до води.

В "Вищедубечанському лісгоспі " підтвердили: і берег каналу, і ліс на дамбі все ще перебувають у державній власності, а в лісгоспу – у постійному користуванні. Дачникам їх дають у тимчасове платне користування, і в договорі прописують обмеження згідно з законом.

"В договорах які ми підписуємо, там чітко прописано, що можуть встановлюватися тільки тимчасові споруди і тимчасова огорожа, - розповідає директор ВДЛГ Михайло Головецький. - Капітального будівництва там не може бути. І в кожному договорі прописано, що туди має бути вільний доступ кожної людини" .

Але договорів просто не притримуються: "Люди єсть разного рівня і дехто рахує, що це їм позволено", - говорить Головецький.

Як прокуратура в суд (не)ходить

Попри те, що лісовий масив і прибережна захисна смуга усе ще перебувають у постійному користуванні Вищедубечанського лісгоспу, керівник останнього стверджує, що по-хорошому доовитися з дачниками усунути порушення не виходить, а самостійно боротися з парканами ДП не може: "Ми не маємо право накладати штраф за яке там будівництво, навіть тимчасове, це може зробити тільки інспекція. У нас немає повноважень накладати штрафи за забудову. Ми звертаємося в прокуратуру або в інспекцію, відповідно вони проводять розслідування і так дальше".

За словами Головецького в судах наразі близько 60 позовів у різних інстанціях. Але на питання щодо конкретних землекористувачів, на кшталт "Дрім Вілліджа" або СТ "Бобер" (закрите дачне містечко, де мають будинки родини екс-керівників НАК "Нафтогаз" та народних депутатів) відповідати не захотів.

Разом з тим оскарження землевідводів на дамбі у судах за позовами прокуратури поки що практичних результатів не дає. Навесні 2015 р. Київська обласна прокуратура подала до суду позов із вимогою визнати недійсними деякі розпорядження КОДА і Вишгородської РДА, та повернути державі ділянки. Зокрема в рамках цього позову зокрема було накладено арешт на ділянки, якими володіє Дмитро Волков і орендує Олександр Меламуд. Однак позов було залишено взагалі без розгляду по суті, оскільки сам позивач тричі без пояснення причин не з’явився до суду.

За словами Віктора Кобилянського такі кейси справляють враження фіктивного оскарження: "З дуже великою імовірністю це був штучно створений судовий спір, коли подавали позов не для того, щоб суд його задовольняв. А якраз для того, щоб отримати або відмову в задоволенні позову, або оце дуже простий варіант через повторну неявку просто залишити без розгляду"

За аналогічним позовом, з вимогою повернути ділянки ще однієї групи фізосіб, зокрема Сергія Мася, Давида Джинчарадзе чи Анатолія Точеного, суд першої інстанції відбувся, однак був програний. Позиція прокуратури полягала у тому, що хоч ділянки офіційно приватизовувалися шматками по 0,99 га, насправді йшлося про виведення з державної власності єдиного земельного масиву: дозоли і договори на розробку проектів землеустрою нібито різних ділянок видавалися в один день, анлогічно оформлювалися розпорядження КОДА, землевпорядна експертиза, погодження  у лісокористувача, органу архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронного органу, зрештою державні акти на право власності на земельні ділянки, зрештою цільове призначення змінювали взагалі  одним розпорядженням на цілі 21 га.  А отже приватизація й зміна цільового призначення мали бути погоджена Кабміном, а не КОДА чи РДА, і в даному випадку йдеться про перевищення  повноважень.

Однак суд позов відхилив. Офіційне роз’яснення було таким: в законі справді є обмеження щодо ділянок понад 1 га, але там нічого не написано про групи ділянок загальною площею понад 1 га, видавати розпорядження пачками в один день закон також не забороняє, лісгоспу збитки відшкодували, зрештою – строки позовної давності вже 5 років як пропущені. При цьому відповідачі про затосування строків клопотали, а прокуратура про їх поновлення – ні.

Прокуратура подала на апеляцію, але на засідання 22 серпня не з’явилася. Розгляд відкладено на вересень.