Американський дизайнер Крістіан Сіріано показав свою квартиру в Парижі, яку придбав разом із партнером Кайлом Смітом. Житло розташоване у 8-му окрузі французької столиці й стало для пари не просто другою адресою, а окремим творчим простором.
Вибираючи квартиру, Сіріано шукав саме класичний паризький інтер’єр із великими вікнами, історичними деталями та зручною центральною локацією. У результаті пара отримала житло з чотирма спальнями, балконами Жюльєтти та характерною для старого Парижа архітектурою.
Важливо, що під час оновлення Сіріано не намагався перетворити житло на стерильну сучасну квартиру. Він зберіг паркет Versailles, старі каміни, декоративну ліпнину та інші елементи, які формують історичний характер приміщення. Новий дизайн фактично будується навколо старої оболонки, а не замінює її.
Інтер’єр вийшов значно сміливішим за типовий нейтральний ремонт дорогої паризької нерухомості. Тут є бузкові, м’ятні й сірі відтінки, фактурні тканини, виразне освітлення й багато вінтажних предметів. Значну частину меблів і декору дизайнер збирав на паризьких блошиних ринках.
Стара архітектура без музейного ефекту
У квартирі з’явилися предмети різних десятиліть — від 1930-х до 1960-х років. Серед них шафи в стилі ар-деко, французькі й італійські меблі та стіл П’єра Шапо. Завдяки цьому інтер’єр не виглядає стилізацією під один конкретний історичний період.
Такий підхід добре показує, чому старі квартири Парижа залишаються привабливими для творчих покупців. Їхня цінність полягає не лише в районі та площі, а у вже сформованій архітектурній основі: висоті стелі, пропорціях кімнат, дерев’яній підлозі, камінах, вікнах і балконах.
Сіріано використовує квартиру як місце для відпочинку, роботи та зустрічей із друзями. Для людини з модною кар’єрою Париж також має очевидне професійне значення, тому така нерухомість одночасно виконує житлову та репутаційну функцію.
На відміну від багатьох зіркових угод, де головною новиною є ціна, у цьому випадку цікавіший сам сценарій використання нерухомості. Сіріано не створював «шоурум», а зібрав житло з особистих знахідок і старих речей. Саме тому квартира виглядає ближчою до реального дому, ніж до демонстраційного інтер’єру.
Для ринку історичної нерухомості це хороший приклад того, що якісний ремонт не завжди означає максимальну заміну всього старого. Іноді найбільша цінність об’єкта полягає саме в деталях, які неможливо дешево відтворити у новобудові.
Для власника історичної квартири подібний підхід має ще одну перевагу: він зменшує ризик зробити дорогий, але швидко застарілий ремонт. Модні оздоблювальні рішення змінюються, тоді як якісний старий паркет, кам’яний камін або ліпнина залишаються частиною архітектури.
Сіріано фактично використав Париж як джерело самого інтер’єру. Він не просто купив меблі в одному салоні, а зібрав предмети різних періодів на місцевих ринках. У результаті квартира відображає місто, у якому розташована.