Ашер відкрив для публіки свій сімейний будинок в Атланті — велику резиденцію в георгіанському стилі, яку він оформлював разом із дизайнеркою Ніколь Фуллер. На відміну від багатьох зіркових інтер’єрів, головна ідея тут полягає не в демонстрації дорогих брендів, а в особистій історії.
Будинок став домом для співака, його дружини Дженніфер Гойкоечеа Реймонд та дітей. Робота над інтер’єром тривала кілька років, і Фуллер підкреслює, що матеріали, меблі та мистецтво обирали не просто за кольором чи модою, а через зв’язок із життям родини.
Вхідна зона побудована навколо робіт, пов’язаних з історією темношкірої культури у США. У будинку є фотографії Гордона Паркса, роботи сучасних художників та інсталяції, створені спеціально для окремих приміщень. У результаті колекція мистецтва не відділена від житла, а буквально визначає характер кімнат.
Особливе місце займають речі, які мають сімейну пам’ять. У кабінеті стоїть піаніно бабусі Ашера, а хрестоподібне вікно оформлене висушеними квітами з її похорону. В іншій частині дому збережені відбитки рук членів сім’ї.
Будинок як особистий архів
Одна з найцікавіших особливостей резиденції — поєднання звичайного сімейного життя з пам’ятними речами музиканта. Є окремий простір із нагородами, предметами з кар’єри та матеріалами, пов’язаними з виступами Ашера. При цьому будинок не перетворений на музей: поруч із професійними трофеями присутні дитячі малюнки та повсякденні сімейні речі.
У резиденції є домашня перукарня, медіакімната, простори для відпочинку та велика кількість сучасного мистецтва. Один із помітних елементів — велика світла вінілова софа, створена спеціально для вітальні. Дизайн свідомо відсилає до меблів 1970-х років, але поданий у сучасній формі.
Для нерухомості знаменитостей це цікавий контраст із типовою логікою «підготувати будинок до перепродажу». Тут інтер’єр навпаки максимально персоналізований. Практично кожна зона має прив’язку до конкретної людини, події або етапу кар’єри.
Сам Ашер давно пов’язаний з Атлантою і в різні роки володів кількома будинками у Джорджії та Каліфорнії. Нинішня резиденція виглядає як повернення до міста, з яким пов’язана значна частина його музичної історії.
Такий підхід показує іншу модель зіркового житла: будинок не як фінансовий актив або тимчасова декорація, а як простір, який поступово накопичує особисту історію. Саме це робить резиденцію Ашера цікавою навіть без публічної інформації про її ринкову вартість.
Для дизайнерки Ніколь Фуллер цей проєкт став прикладом того, як можна працювати з великим бюджетом без створення безособового «готельного» інтер’єру. Навіть дорогі матеріали тут підпорядковані конкретним історіям, а не демонстрації вартості.
Будинок Ашера також показує, що колекція мистецтва може впливати на планування. Великі роботи потребують правильного світла, відстані для огляду та спокійного тла, тому стіни й меблі фактично працюють разом із картинами та інсталяціями.