Облицювальна цегла може створити довговічний фасад, але зовнішній шар не працює як абсолютно герметична оболонка. Під час косого дощу частина вологи здатна проходити через шви або локальні дефекти кладки. Саме тому у багатошаровій стіні між облицюванням та основною конструкцією часто передбачають повітряний зазор і контрольований шлях відведення води.
Повітряний проміжок не варто заповнювати розчином
Під час кладки надлишок розчину з внутрішнього боку шва може падати в зазор і накопичуватися на гнучких звʼязках або внизу стіни. Якщо таких напливів багато, вони утворюють містки між мокрим зовнішнім шаром і утепленням чи внутрішньою стіною.
Тому чистота порожнини є частиною технології. Кладку ведуть так, щоб мінімізувати падіння розчину, а низ конструкції організовують із можливістю вивести воду назовні. Закрита порожнина без дренажу не стає сухою лише тому, що її не видно після завершення фасаду.
Ширина зазору й конструкція стіни залежать від проєкту, матеріалу утеплення та типу облицювання. Не можна довільно зменшувати повітряний проміжок, якщо через це цегла починає притискати теплоізоляцію або зникає канал для відведення вологи.
Волога повинна мати вихід у нижній частині
У багатошарових фасадах застосовують відкриті або спеціально сформовані дренажні отвори в передбачених місцях. Вони дозволяють волозі, що потрапила за облицювання, вийти назовні та допомагають руху повітря у порожнині.
Такі отвори не слід замазувати під час розшивки швів лише тому, що вони здаються неакуратними. Якщо фасадний вузол передбачає їхню роботу, закриття порушує всю логіку відведення води.
Внизу стіни важливо мати гідроізоляційний елемент, який спрямовує воду саме до зовнішнього боку, а не дозволяє їй піти на цоколь або всередину конструкції. Особливо уважно виконують вузли над вікнами, дверима та іншими прорізами.
Гнучкі звʼязки тримають облицювання, але не повинні проводити воду
Зовнішню цегляну версту потрібно звʼязати з основною стіною. Для цього використовують передбачені проєктом гнучкі або металеві елементи з відповідним захистом від корозії. Їх кількість, крок і спосіб закріплення не визначають «на око».
Звʼязок повинен мати форму й положення, за яких випадкова вода не стікає по ньому до внутрішньої конструкції. Утеплювач навколо кріплень встановлюють щільно, без великих щілин.
Біля кутів, прорізів і деформаційних зон схема звʼязків може відрізнятися від звичайної площини стіни. Саме там не варто самостійно зменшувати їх кількість заради швидшої кладки.
Верх фасаду також потребує завершеного вузла
Якщо повітряна порожнина доходить до карниза або парапету, її потрібно завершити так, щоб у неї не потрапляли опади, птахи та комахи, але передбачена вентиляція не перекривалася. Випадкова монтажна піна у верхньому зазорі може зупинити рух повітря й створити вологу пастку.
- зберігайте проєктну ширину повітряного зазору;
- не допускайте накопичення розчину в порожнині;
- не закривайте передбачені дренажні отвори;
- монтуйте звʼязки за схемою й захищайте їх від корозії;
- окремо опрацьовуйте низ, прорізи та верх облицювання.
Облицювальна цегла є не просто декоративним шаром. Вона працює разом із зазором, гідроізоляцією, утепленням і звʼязками. Коли кожна частина має власний шлях для води й повітря, фасад може десятиліттями залишатися сухим без прихованого накопичення вологи за красивою кладкою.
Перед початком облицювання корисно зробити пробну розкладку кількох рядів. Це допомагає заздалегідь побачити вузькі підрізки біля кутів і вікон та погодити модуль швів із реальною геометрією фасаду.