У Вашингтоні знову заговорили про нерухомість президента — цього разу не про приватний маєток, а про сам Білий дім. 21 серпня голова Верховного суду США Джон Робертс тимчасово дозволив адміністрації Дональда Трампа продовжити роботи над великим бальним залом, поки суд розглядає юридичний спір навколо проєкту.
Йдеться про масштабну прибудову до комплексу Білого дому, яку адміністрація позиціонує як майбутній простір для державних прийомів і великих офіційних подій. Площа нового залу має становити близько 90 тис. квадратних футів, тобто понад 8 тис. квадратних метрів. За оприлюдненими планами, він зможе приймати приблизно 650 гостей сидячи — у кілька разів більше, ніж нинішній East Room.
Будівництво почалося ще у 2025 році й стало одним із найбільших фізичних перетворень комплексу Білого дому за багато десятиліть. Проєкт передбачив демонтаж старого East Wing і формування нового блоку, який має повторювати класичну архітектурну мову основної президентської резиденції.
Оцінки вартості змінювалися. Спочатку Білий дім говорив приблизно про $250 млн, однак у 2026 році у публічному просторі вже фігурувала сума близько $400 млн. Частина фінансування надходить від приватних донорів, включно з самим Трампом. Окремі інші будівельні та модернізаційні роботи на території Білого дому збільшують загальний масштаб витрат.
Юридична суперечка навколо президентської нерухомості
Противники проєкту стверджують, що настільки масштабна зміна історичного комплексу потребує ширшого погодження та контролю Конгресу. National Trust for Historic Preservation оскаржує реалізацію, наголошуючи на значенні East Wing як частини історичної структури Білого дому.
Адміністрація у відповідь посилається на президентські повноваження щодо федеральних будівель і на безпекові аргументи. У проєкті передбачені захищені приміщення та сучасні системи безпеки, а сам новий зал пояснюють тим, що Білий дім давно не має достатньо великого постійного приміщення для масштабних державних прийомів.
Тимчасове рішення Верховного суду не означає остаточної перемоги адміністрації у справі. Воно лише дозволяє роботам продовжуватися, поки судді розглядають ширше питання. Проте для будівельного процесу навіть кілька тижнів мають значення, оскільки зупинка великого майданчика створює додаткові витрати та впливає на графік.
З погляду нерухомості ситуація унікальна. Звичайний власник перебудовує власний будинок у межах місцевих правил, а президентська резиденція одночасно є житлом, робочим місцем, державним символом і федеральною історичною власністю. Тому будь-яке серйозне архітектурне втручання автоматично стає предметом не лише дизайну, а й права, політики та охорони спадщини.
Якщо бальний зал буде завершено у заявленому вигляді, він суттєво змінить функціональність Білого дому. Комплекс отримає великий постійний простір для прийомів, який нині часто доводиться замінювати тимчасовими конструкціями. Одночасно це стане одним із найпомітніших архітектурних слідів нинішньої адміністрації у президентській резиденції США.
Для майбутніх адміністрацій цей проєкт створює ще один важливий прецедент: новий простір доведеться утримувати десятиліттями. Після завершення будівництва основні витрати перемістяться з будівельного бюджету в експлуатацію — опалення, охолодження, охорону, прибирання, ремонт оздоблення та технічне обслуговування. У випадку державної нерухомості саме повна вартість життєвого циклу часто виявляється важливішою за початкову ціну будівництва.