Підпокрівельну мембрану часто сприймають як звичайну плівку, яка має лише не пропускати воду. Насправді вона є частиною багатошарової системи даху: відводить випадкову вологу назовні, захищає утеплювач від продування й водночас повинна дозволяти конструкції висихати відповідно до свого типу.
Спочатку визначте тип матеріалу
На ринку є дифузійні мембрани, антиконденсатні плівки, пароізоляції та покрівельні підкладки з різними властивостями. Їх не можна взаємозамінювати за кольором або щільністю. Перед монтажем перевіряють маркування рулону, технічний паспорт, допустимий нахил даху, спосіб укладання та стійкість до тимчасового ультрафіолету.
Яким боком догори
Універсальної відповіді для всіх виробів немає. Більшість сучасних мембран монтують стороною з написами назовні, але це лише поширена практика, а не фізичний закон. Деякі матеріали симетричні, інші мають функціональний шар або інтегровану клейову смугу. Орієнтацію визначає інструкція конкретного виробника.
Якщо рулон уже розрізаний і маркування не видно, не варто вгадувати за гладкістю. Потрібно встановити точну назву продукту або звернутися до постачальника.
Напрямок укладання
На скатних дахах полотна зазвичай розгортають горизонтально, паралельно карнизу, рухаючись знизу вгору. Верхній ряд перекриває нижній, щоб вода стікала поверхнею, а не заходила під нахльост. У єндовах, на хребтах, біля стін і труб застосовують додаткові полотна та спеціальні схеми.
Нахльости й проклеювання
Ширина перекриття залежить від нахилу, способу опирання й інструкції. Намальована на полотні лінія допомагає, але не замінює вимог системи. На малих ухилах і в складних зонах нахльости часто збільшують та герметизують. Інтегровані клейові краї повинні бути сухими, чистими й достатньо притиснутими.
Провисання чи натяг
Деякі мембрани укладають із невеликим провисанням між кроквами, інші — по суцільній основі або безпосередньо по утеплювачу. Надмірна кишеня накопичує воду, а перетягнуте полотно може порватися біля кріплень. Правильний спосіб залежить від продукту та конструкції даху.
Контробрешітка і вентиляція
Між мембраною та покрівельним покриттям зазвичай потрібен вентиляційний канал, сформований контррейкою. Він відводить вологу й охолоджує нижню сторону покрівлі. Канал має бути відкритим від карниза до коника, без випадкових перекриттів утеплювачем, дошками або піною.
Проколи
Цвяхи й саморізи контррейки пробивають мембрану. У звичайній зоні вода відводиться завдяки притисканню, але на малих ухилах, суцільному настилі чи відповідальних дахах виробник може вимагати ущільнювальну стрічку під рейкою. Тимчасове кріплення без притискної рейки залишати надовго не слід.
Найскладніші місця
- єндови, де збирається вода з двох скатів;
- димарі, вентиляційні труби й антени;
- мансардні вікна та примикання до стін;
- карниз, де мембрана має вивести воду назовні;
- коник, де потрібно узгодити вентиляцію й захист від опадів;
- місця розривів, які ремонтують системною стрічкою.
Чому мембрана «не працює»
Причиною часто є не сам матеріал, а закритий вентиляційний зазор, негерметична пароізоляція з боку приміщення, мокра деревина, розірвані нахльости або неправильне завершення біля карниза. Якщо тепле вологе повітря безперешкодно потрапляє в утеплення, навіть якісна зовнішня мембрана може не встигати виводити всю вологу.
Захист до покрівлі
Мембрана має обмежений строк відкритого перебування під сонцем і погодою. Її не можна залишати як тимчасовий дах довше, ніж дозволено документацією. Після сильного вітру перевіряють натяг, кріплення, розриви та воду в кишенях.
Правильний бік — лише одна з умов роботи мембрани. Значно важливіші безперервне укладання знизу вгору, герметичні примикання, відкритий вентиляційний канал і сумісність усіх шарів даху.